субота, 19 листопада 2016 р.

Вітчизняні пам’ятки мистецтва Середньовіччя.


З IX ст. Київська Русь почала активно контактувати з Візаитісю знаменитим шляхом «з варягів у греки». Поїздка київської княгині Ольги до імператора  Костянтина Багрянородного в середині X ст. мала велике значення для подальшого розвитку торговельно-політичних відносин між обома державами і поширення християнства на Русі.
Читати далі

субота, 8 жовтня 2016 р.

Унікальний храм, загадку якого не можуть розгадати вже багато століть



Дивлячись на цей унікальний храм, важко собі уявити, як взагалі його вдалося побудувати! За оцінками вчених, для цього було потрібно не менше 150 років. Читати далі 

пʼятниця, 15 липня 2016 р.

Золота пектораль:таємниця Великого скіфа

Це сталося о 14–й годині 30 хвилин під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області. За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». І дійсно так! Пектораль із золота 958 проби датується IV ст. до н. е., її вага — 1150г, а діаметр— 30,6см.  Читати далі

субота, 11 червня 2016 р.

Галерея Боргезе

Оточена шикарним мальовничим парком площею 80 га, галерея Боргезе - один з найбільш відвідуваних художніх музеїв Риму. Причина її популярності проста - в її 75 залах знаходиться одне з найкращих зібрань скульптури і живопису італійського Відродження в світі, що належали одній сім'ї.

неділя, 27 березня 2016 р.

27 березня – Всесвітній день театру.

                               Найгарніші театральні будівлі України: рейтинг від телеканалу "Культура"


вівторок, 8 березня 2016 р.

Тарас Шевченко як художник

Найяскравішою постаттю українського образотворчого мистецтва 1840-1860 pp. був Тарас Шевченко. Вступивши 1838 р. до Петербурзької Академії мистецтв, він закінчив її 1845 р. із срібною медаллю, одержавши звання "вільного художника". Своїм фахом Т. Шевченко вважав саме малярство. Відомо понад 1000 його творів образотворчого мистецтва. Талант Т. Шевченка як художника виявився в портретному, жанровому, пейзажному та релігійному малярстві. Він пробував себе в скульптурі, різьбі й гравюрі. Особливе визнання мали його офорти. За них 2 вересня 1860 р. рішенням ради Академії його було обрано академіком з гравірування на міді.
   Тарас Шевченко малював картини, пейзажі й портрети, звертаючись до історії українського народу, його побуту. У Петербурзькій Академії мистецтв він створив картини у романтичному стилі "Хлопчик, що ділиться хлібом із собакою" (1840), "Циганки" (1841) та ін. Т. Шевченко водночас є основоположником реалізму в українському малярстві. Реалізмом відзначається його найбільший за розміром твір олійного живопису "Катерина" (1842), який через драму української дівчини-кріпачки розкриває трагедію самої України. Сценка з життя українського селянина змальована в картині" Селянська родина" (1843).
   Подорожуючи Україною і зібравши багатий матеріал, Тарас Шевченко задумав створити серію офортів під назвою "Живописна Україна". Здійснити це йому не вдалося. Проте уявлення про зміст і характер нереалізованого задуму дають офорти "Судна Рада", "Дари в Чигирині", "Старости", "У Києві" та "Видубицький монастир", що відзначаються блискучою технікою, життєвою та історичною правдою. Автор першої книги про Шевченка-художника О. Новицький так говорив про картину "Судна Рада": "Тут саме життя, як воно є, без усякої прикраси, чого російські малярі ще довго й пізніше не могли дати".
   З часом творчість Шевченка-художника здобула визнання не лише в Росії, а й у світі. Вона стала доповненням його поетичної творчості, з якою утворювала органічну цілісність, і свідчила про його прагнення засобами мистецтва виховувати в суспільстві любов до України, її народу.
   Як представник останної доби класичності (часи Бідермайєр), Шевченко уникав великих академічних полотен, а його творчість найкраще виявлялася у невеликих інтимних речах. Правда, він не уникав і більших образів олійними фарбами (як відомий його образ «Катерина»), але особливу малярську славу йому здобули портрети — як елегантні жіночі, так і повні індивідуальності чоловічі. У романтичних картинах «Селянська родина», «Циганка-ворожка» та інших уже помітний відхід від чистого академізму. Різнобічний талант митця досяг висот і в художній графіці (серія «Живописна Україна» тощо). 1860 року Тарасові Шевченку надали звання академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв. Нажаль, заслання та заборона малювати перешкодили розкритися в повній мірі його живописному таланту.

понеділок, 15 лютого 2016 р.

10 маловідомих українських художників зі світовими іменами, які нам варто знати (фото

Українська земля народила чимало геніїв. Та часто траплялося так, що вирощувала їх талант чужина. З їх творчістю знайомі фахівці мистецтва, та для широкого загалу вони залишаються невідомими. Визнані світом, та маловідомі на батьківщині, ці митці сьогодні заслуговують на те, щоб їх імена знав кожен українець.

вівторок, 2 лютого 2016 р.

Культура Київської Русі

У розвитку культури Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа — самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був уплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з'явилися у зв'язку з феодальною роздрібненістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності.

                       КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ




понеділок, 1 лютого 2016 р.

Трипілля

Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я

Ольвія

неділя, 31 січня 2016 р.

BBC: Сила мистецтва


Цей цикл фільмів зовсім не схожий на тяжку прогулянку по музеях світу. Замість цього пропонуємо Вам щось незвичайне і захоплююче, схоже на стрибок з парашутом в вулкан творчої уяви восьми геніїв живопису: Караваджо, Рембрандта, Пікассо, Ван Гога, Тернера, Ротко, Давида, Берніні.
Тільки так можна уявити, відчути і оцінити, як же створювалися найбільші шедеври живопису на Землі

вівторок, 19 січня 2016 р.

Вплив мистецтва на розвиток дитини

Як спілкування із живописом, музикою, театром здатне впливати на психофізичний розвиток малюка









Вплив мистецтва на розвиток дитини

Уже з народження малюк реагує на колір, звук, рух – активно відгукується на всілякі подразники навколишнього світу і з часом сам стає їх автором і джерелом. Батьки із власного досвіду зазначають, скільки радості дитині приносять перегляд кольорових картинок, рух під музику і слухання казок перед сном. Перші контакти зі світом мистецтва мають набагато більше значення для розвитку малюка, ніж дехто вважає.

У першу чергу, звісно, поняття мистецтва асоціюється з образотворчим мистецтвом(живописом). Ця сфера надає дитині можливість пізнавати кольори, різні структури, форми й запахи, допомагає розвивати творчі здібності, просторову й ситуативну уяву; сприяє тренуванню пам'яті, спостережливості та концентрації уваги, а крім того, формує почуття естетики. Також воно є способом задоволення потреби у визнанні, переживанні радості від самостійності й пізнання власних можливостей. Інакше кажучи, даючи дитині кольорові олівці, фарби або пластилін, ми стимулюємо її руховий, сенсорний, інтелектуальний, емоційний та особистісний розвиток. Батьки таким чином отримують безцінний твір мистецтва, вартість якого з роками тільки зросте.

Музика, у свою чергу, сприяє розвитку мови, моторики й емоцій. Танець розвиває координацію рухів, а спів – відмінний спосіб для тренування мовлення, виправлення недоліків вимови і збагачення словникового запасу. Колискові є свідченням розслабляючого та заспокійливого ефекту впливу музики на дітей. Також варто пам'ятати, що дитина відповідає на слухові стимули ще в лоні матері. Нейропсихологи стверджують, що слухання музики під час вагітності стимулює центральну нервову систему плода і сприяє утворенню в нього нових нейронних з'єднань.

Світ літератури допомагає дитині пізнати та приборкати свої емоції, учить норм поведінки й формує систему цінностей. Казки та оповідання викликають у малюків бажання пізнати світ, учать розуміння, розвивають мовні здібності та уяву. У свою чергу, позитивний фінал казки формує в дитини оптимістичне ставлення до життя, допомагає приручити свої страхи або повністю позбутись їх. Бажано, щоби проведення часу з дитиною за читанням книг стало доброю сімейною традицією.

Пам'ятайте: наші малюки мають творчу природу і спонтанно прагнуть до її реалізації. Завдання нас, дорослих, полягає в забезпеченні можливостей для таких експериментів, підкріпленні їх захопленості та наданні художньої свободи, яка перетвориться на всебічний, спонтанний розвиток наших дітей. Хто знає, можливо, з малюка, який активно долучається до світу мистецтва, виросте творець рівня Шопена, Куїнджі чи Васко да Гама.

понеділок, 4 січня 2016 р.

Художня культура

З рівнем естетичного розвитку особистості і суспільства, зі здатністю людини відгукуватися на красу і творити за законами краси закономірно пов'язують прогрес людства у всіх сферах життєдіяльності, найрезультативніші прояви творчої енергії та ініціативи людей, наочно представлені в різноманітних досягненнях світової культури.  Естетична і художня культура - найважливіші складові духовного обличчя особистості. Від їх наявності та ступеня розвитку в людині залежить його інтелігентність, творча спрямованість устремлінь і діяльності, особлива натхненність відносин до світу і інших людей. Без розвиненої здатності до естетичного відчування, переживання людство навряд чи змогло реалізувати себе в настільки різнобічно багатому і прекрасному світі «другої природи», тобто культури. Однак їх формування є результатом цілеспрямованого впливу, тобто естетичного виховання.  Питання № 1. Естетична і художня культура особистості  Значення естетичного і художнього розвитку особистості як найважливішого важеля суспільного прогресу зростає в перехідні епохи, що вимагають від людини підвищеної творчої активності, напруження всіх його духовних сил. Саме такий період переживає нині наша країна. Запас міцності при здійсненні реформ не в останню чергу визначається естетичним потенціалом суспільства і поколінь. Саме дана обставина надзвичайно актуалізує проблему формування естетичної і художньої культури особистості, створення для цього сприятливих умов.  Важливо надавати ефективну протидію тенденції витіснення естетичної середовища на другий план, на периферію усвідомлюваних завдань. Це загрожує дуже небезпечними наслідками - культурним зубожінням життя суспільства і духовним здичавінням складових його індивідів. Ніякі придбання суто матеріального порядку, на яких схильні зосереджувати свою увагу нинішні реформатори, природно, не стоять такої ціни.   Естетичне виховання особистості відбувається з перших кроків маленької людини, з перших його слів, вчинків. Ні що інше, як навколишнє середовище не відкладає в душі його відбиток на все подальше життя. Спілкування з батьками, родичами, однолітками і дорослими, поведінку оточуючих, настрій, їх слова, погляди, жести, міміка - все це вбирається, відкладається, фіксується у свідомості.  Естетичне виховання здійснюється на всіх етапах вікового розвитку особистості. Чим раніше вона потрапляє у сферу цілеспрямованого естетичного впливу, тим більше підстав сподіватися на його результативність.  Так яким же має бути естетичне виховання, щоб повною мірою вплинути на повноцінне формування особистості, і від яких критеріїв воно залежить? І що таке естетична і художня культура як явище суспільного життя та індивідуальної свідомості?  Естетична культура є проявом, конкретизацією культури взагалі. Культура розуміється, перш за все, як зміст і процес життєдіяльності людей, результат їх активної і цілеспрямованої, хоча і не завжди доцільною і вдалою, продуктивної соціальної активності.  Культура виступає одним з провідних ознак планетарної цивілізації, відрізняє життя людей від життя інших живих істот на землі і можливих вненеземних цивілізацій.  Культура є основним, історично довготривалим показником творчості людей, співвіднесення рівнів і якості розвитку громад та окремих народів, критерієм оцінки історичного шляху та перспективності великих соціальних суб'єктів, кожної окремої особистості. Культура - це «друга природа».  Вона створена людьми, вказує на принципово інші закони і чинники функціонування суспільства (як загальнопланетарного, так і конкретних народів, держав), на відміну від природної (першої) природи. Важливо підкреслити, що друга природа як культура включає не тільки матеріально-фізичні, але і духовні (ідеальні) елементи. Дане положення також відрізняє культуру від природної природи. У культурі виявляється духовно-суб'єктивні здібності і властивості людей.  Естетична культура суб'єктів суспільства (включаючи і окрему особистість) виступає елементом духовної культури.  Духовна культура суспільства включає:  - Відтворення індивідуальної і суспільної свідомості;  - Народну художню культуру;  Мистецтво як професійний вид художньої творчості;  - Естетичну культуру;  - Культуру наукового життя;  - Культуру освіти;  - Культуру виховання;  - Культуру свободи совісті;  - Культуру морально-духовного життя;  Інформаційну культуру.  Естетична культура суспільства конкретизується і персоналізуватиметься насамперед у естетичної культури особистості. Вона являє собою сукупність і міру розвиненості естетичної свідомості і світогляду, естетичного смаку, повноту і послідовність їх прояви в поведінці, спілкуванні та діяльності особистості.  Інакше кажучи, естетична культура особистості означає єдність естетичних знань, переконань, почуттів, навичок і норм діяльності і поведінки. Своєрідний якісно-кількісний сплав цих складових у духовній структурі особистості виражає міру освоєння нею естетичної культури суспільства, одночасно визначаючи також і міру можливої ​​творчої самовіддачі.  Структуру естетичної культури особистості складають:  а) розвиненість естетичної свідомості (знання про прекрасне і потворне, піднесене і низинному, трагічному і комічному);  б) розвиненість естетичного світогляду (естетичні ідеали, норми і принципи, естетичні орієнтації та інтереси, переконання і вірування);  в) ступінь досконалості естетичного смаку;  г) послідовне втілення в життя естетичних цінностей відповідно до естетичним ідеалом.  За змістом естетична культура особистості багато в чому збігається з естетичною культурою суспільства або групи. Але вона може істотно відрізнятися від них суб'єктивністю осмислення і вираження, домінуванням тих чи інших естетичних цінностей, спрямованістю.  Художня культура - це вид культури суспільства, що складається в образно-творчому відтворенні природи, суспільства і життєдіяльності людей засобами народної художньої культури та професійного мистецтва.  Вона включає функціонування спеціалізованого художньої творчості - мистецтва; народно-художню культуру; масову культуру - професійне та комерціалізований художня творчість для великих мас людей і споживання його продукту на основі попиту-пропозиції; елітарну художню культуру; художні субкультури регіонів, професійних об'єднань, молоді та т . п.; художньо-естетичні сторони економічної, політичної, правової та інших видів діяльності.  Відбиваючись у свідомості людей, художня культура формує естетичну свідомість і його культурні форми. Становлення і розвиток естетичної культури особистості - процес поетапний, що протікає під впливом демографічних, соціальних та соціально-психологічних та ін факторів. У ньому задіяні механізми як стихійного, так і свідомого (цілеспрямованого) характеру, що визначаються в цілому середовищем спілкування і умовами діяльності індивідів, їх естетичними параметрами.  У разі цілеспрямованого впливу на особистість, при дотриманні всіх інших умов і чинників організації та змістовного наповнення естетичного виховання, в принципі, можливо наближення до високого ступеня сформований всіх складових естетичну культуру особистості елементів.  Естетична культура особистості в не меншій мірі проявляється у сфері побуту, суспільно-політичної, дозвільної та інших формах життєдіяльності. Вона виступає істотним моментом суспільного і індивідуального життя людей.  Її внутрішнім механізмом є функціонування естетичної свідомості особистості, спрямованість якого виражається в системі естетичних відносин до різноманітних об'єктів середовища через механізм сприйняття, переживання, оцінки, смаку, ідеалу, погляду, судження.  З рівнем естетичної культури зв'язуються можливості адекватної орієнтації особистості в різній системі естетичних і художніх цінностей, відповідноїмотивації її естетичної позиції по відношенню до них, що залежить у свою чергу від таких характеристик, як:  - Розвиненість образного мислення - Сформованість навичок аналізу естетичних і художніх явищ у їх структурної даності, в єдності феноменальних (зовнішніх) і змістовних характеристик (внутрішніх параметрів, емоційна чуйність та ін.)  Міра вираження цих навичок, здібностей і потреб у діяльності та поведінці особистості якраз і характеризує рівень її естетичної культури.  Найбільш зримо він реалізується в духовно-змістовному спілкуванні людей, через участь їх у різних формах соціальної творчості.  Своєрідною різновидом і, у відомому сенсі, домінантою естетичної культури особистості (якщо враховувати особливу значущість мистецтва в житті суспільства і людини), є її художня культура, рівень якої залежить від ступеня художньої освіченості, широти інтересів у сфері мистецтва, глибини йогорозуміння і розвиненою здібності адекватної оцінки художніх достоїнств творів.  Всі ці характеристики концентровано представлені в понятті художнього смаку - естетично значущої властивості особистості, що формується і розвивається впроцесі її спілкування з мистецтвом. Художній смак у своєму розвиненому індивідуально неповторному прояві не зводимо лише до здатності естетичного судження й оцінки творів мистецтва. Найбільш повно і безпосередньо він реалізується в емоційно-чуттєвому переживанні сприйманого художнього об'єкта, в яке виникає стані естетичного володіння ним.   Художня культура особистості виступає, таким чином, важливим чинником організації та самого процесу матеріально перетворюючої діяльності, всієї трудової практики. Її націленість на творчість, на досягнення художньо-образної виразності створюваних предметів, на майстерність і майстерність дозволяла в минулому кращим представникам ремісничої праці створювати справжні шедеври, які не поступаються за своїми художніми якостями прекрасним творам високого мистецтва.  Ця закономірність з відомою поправкою на омассовління виробництва, поглиблення поділу праці і спеціалізацію діє і сьогодні.  Майстерність, художнє чуття, вправність і натхнення дозволяють сучасним простим трудівникам досягати нерідко чудових результатів, що дають підставу кваліфікувати їх працю як діяльність за законами краси.  Все сказане вище про естетичної та художньої культури особистості підводить нас до думки про надзвичайну важливість цілеспрямованого її формування в людях, про місце і роль естетичного та художнього виховання в соціальному відтворенні людини.