З рівнем естетичного розвитку особистості і суспільства, зі здатністю людини відгукуватися на красу і творити за законами краси закономірно пов'язують прогрес людства у всіх сферах життєдіяльності, найрезультативніші прояви творчої енергії та ініціативи людей, наочно представлені в різноманітних досягненнях світової культури. Естетична і художня культура - найважливіші складові духовного обличчя особистості. Від їх наявності та ступеня розвитку в людині залежить його інтелігентність, творча спрямованість устремлінь і діяльності, особлива натхненність відносин до світу і інших людей. Без розвиненої здатності до естетичного відчування, переживання людство навряд чи змогло реалізувати себе в настільки різнобічно багатому і прекрасному світі «другої природи», тобто культури. Однак їх формування є результатом цілеспрямованого впливу, тобто естетичного виховання. Питання № 1. Естетична і художня культура особистості Значення естетичного і художнього розвитку особистості як найважливішого важеля суспільного прогресу зростає в перехідні епохи, що вимагають від людини підвищеної творчої активності, напруження всіх його духовних сил. Саме такий період переживає нині наша країна. Запас міцності при здійсненні реформ не в останню чергу визначається естетичним потенціалом суспільства і поколінь. Саме дана обставина надзвичайно актуалізує проблему формування естетичної і художньої культури особистості, створення для цього сприятливих умов. Важливо надавати ефективну протидію тенденції витіснення естетичної середовища на другий план, на периферію усвідомлюваних завдань. Це загрожує дуже небезпечними наслідками - культурним зубожінням життя суспільства і духовним здичавінням складових його індивідів. Ніякі придбання суто матеріального порядку, на яких схильні зосереджувати свою увагу нинішні реформатори, природно, не стоять такої ціни. Естетичне виховання особистості відбувається з перших кроків маленької людини, з перших його слів, вчинків. Ні що інше, як навколишнє середовище не відкладає в душі його відбиток на все подальше життя. Спілкування з батьками, родичами, однолітками і дорослими, поведінку оточуючих, настрій, їх слова, погляди, жести, міміка - все це вбирається, відкладається, фіксується у свідомості. Естетичне виховання здійснюється на всіх етапах вікового розвитку особистості. Чим раніше вона потрапляє у сферу цілеспрямованого естетичного впливу, тим більше підстав сподіватися на його результативність. Так яким же має бути естетичне виховання, щоб повною мірою вплинути на повноцінне формування особистості, і від яких критеріїв воно залежить? І що таке естетична і художня культура як явище суспільного життя та індивідуальної свідомості? Естетична культура є проявом, конкретизацією культури взагалі. Культура розуміється, перш за все, як зміст і процес життєдіяльності людей, результат їх активної і цілеспрямованої, хоча і не завжди доцільною і вдалою, продуктивної соціальної активності. Культура виступає одним з провідних ознак планетарної цивілізації, відрізняє життя людей від життя інших живих істот на землі і можливих вненеземних цивілізацій. Культура є основним, історично довготривалим показником творчості людей, співвіднесення рівнів і якості розвитку громад та окремих народів, критерієм оцінки історичного шляху та перспективності великих соціальних суб'єктів, кожної окремої особистості. Культура - це «друга природа». Вона створена людьми, вказує на принципово інші закони і чинники функціонування суспільства (як загальнопланетарного, так і конкретних народів, держав), на відміну від природної (першої) природи. Важливо підкреслити, що друга природа як культура включає не тільки матеріально-фізичні, але і духовні (ідеальні) елементи. Дане положення також відрізняє культуру від природної природи. У культурі виявляється духовно-суб'єктивні здібності і властивості людей. Естетична культура суб'єктів суспільства (включаючи і окрему особистість) виступає елементом духовної культури. Духовна культура суспільства включає: - Відтворення індивідуальної і суспільної свідомості; - Народну художню культуру; - Мистецтво як професійний вид художньої творчості; - Естетичну культуру; - Культуру наукового життя; - Культуру освіти; - Культуру виховання; - Культуру свободи совісті; - Культуру морально-духовного життя; - Інформаційну культуру. Естетична культура суспільства конкретизується і персоналізуватиметься насамперед у естетичної культури особистості. Вона являє собою сукупність і міру розвиненості естетичної свідомості і світогляду, естетичного смаку, повноту і послідовність їх прояви в поведінці, спілкуванні та діяльності особистості. Інакше кажучи, естетична культура особистості означає єдність естетичних знань, переконань, почуттів, навичок і норм діяльності і поведінки. Своєрідний якісно-кількісний сплав цих складових у духовній структурі особистості виражає міру освоєння нею естетичної культури суспільства, одночасно визначаючи також і міру можливої творчої самовіддачі. Структуру естетичної культури особистості складають: а) розвиненість естетичної свідомості (знання про прекрасне і потворне, піднесене і низинному, трагічному і комічному); б) розвиненість естетичного світогляду (естетичні ідеали, норми і принципи, естетичні орієнтації та інтереси, переконання і вірування); в) ступінь досконалості естетичного смаку; г) послідовне втілення в життя естетичних цінностей відповідно до естетичним ідеалом. За змістом естетична культура особистості багато в чому збігається з естетичною культурою суспільства або групи. Але вона може істотно відрізнятися від них суб'єктивністю осмислення і вираження, домінуванням тих чи інших естетичних цінностей, спрямованістю. Художня культура - це вид культури суспільства, що складається в образно-творчому відтворенні природи, суспільства і життєдіяльності людей засобами народної художньої культури та професійного мистецтва. Вона включає функціонування спеціалізованого художньої творчості - мистецтва; народно-художню культуру; масову культуру - професійне та комерціалізований художня творчість для великих мас людей і споживання його продукту на основі попиту-пропозиції; елітарну художню культуру; художні субкультури регіонів, професійних об'єднань, молоді та т . п.; художньо-естетичні сторони економічної, політичної, правової та інших видів діяльності. Відбиваючись у свідомості людей, художня культура формує естетичну свідомість і його культурні форми. Становлення і розвиток естетичної культури особистості - процес поетапний, що протікає під впливом демографічних, соціальних та соціально-психологічних та ін факторів. У ньому задіяні механізми як стихійного, так і свідомого (цілеспрямованого) характеру, що визначаються в цілому середовищем спілкування і умовами діяльності індивідів, їх естетичними параметрами. У разі цілеспрямованого впливу на особистість, при дотриманні всіх інших умов і чинників організації та змістовного наповнення естетичного виховання, в принципі, можливо наближення до високого ступеня сформований всіх складових естетичну культуру особистості елементів. Естетична культура особистості в не меншій мірі проявляється у сфері побуту, суспільно-політичної, дозвільної та інших формах життєдіяльності. Вона виступає істотним моментом суспільного і індивідуального життя людей. Її внутрішнім механізмом є функціонування естетичної свідомості особистості, спрямованість якого виражається в системі естетичних відносин до різноманітних об'єктів середовища через механізм сприйняття, переживання, оцінки, смаку, ідеалу, погляду, судження. З рівнем естетичної культури зв'язуються можливості адекватної орієнтації особистості в різній системі естетичних і художніх цінностей, відповідноїмотивації її естетичної позиції по відношенню до них, що залежить у свою чергу від таких характеристик, як: - Розвиненість образного мислення, - Сформованість навичок аналізу естетичних і художніх явищ у їх структурної даності, в єдності феноменальних (зовнішніх) і змістовних характеристик (внутрішніх параметрів, емоційна чуйність та ін.) Міра вираження цих навичок, здібностей і потреб у діяльності та поведінці особистості якраз і характеризує рівень її естетичної культури. Найбільш зримо він реалізується в духовно-змістовному спілкуванні людей, через участь їх у різних формах соціальної творчості. Своєрідною різновидом і, у відомому сенсі, домінантою естетичної культури особистості (якщо враховувати особливу значущість мистецтва в житті суспільства і людини), є її художня культура, рівень якої залежить від ступеня художньої освіченості, широти інтересів у сфері мистецтва, глибини йогорозуміння і розвиненою здібності адекватної оцінки художніх достоїнств творів. Всі ці характеристики концентровано представлені в понятті художнього смаку - естетично значущої властивості особистості, що формується і розвивається впроцесі її спілкування з мистецтвом. Художній смак у своєму розвиненому індивідуально неповторному прояві не зводимо лише до здатності естетичного судження й оцінки творів мистецтва. Найбільш повно і безпосередньо він реалізується в емоційно-чуттєвому переживанні сприйманого художнього об'єкта, в яке виникає стані естетичного володіння ним. Художня культура особистості виступає, таким чином, важливим чинником організації та самого процесу матеріально перетворюючої діяльності, всієї трудової практики. Її націленість на творчість, на досягнення художньо-образної виразності створюваних предметів, на майстерність і майстерність дозволяла в минулому кращим представникам ремісничої праці створювати справжні шедеври, які не поступаються за своїми художніми якостями прекрасним творам високого мистецтва. Ця закономірність з відомою поправкою на омассовління виробництва, поглиблення поділу праці і спеціалізацію діє і сьогодні. Майстерність, художнє чуття, вправність і натхнення дозволяють сучасним простим трудівникам досягати нерідко чудових результатів, що дають підставу кваліфікувати їх працю як діяльність за законами краси. Все сказане вище про естетичної та художньої культури особистості підводить нас до думки про надзвичайну важливість цілеспрямованого її формування в людях, про місце і роль естетичного та художнього виховання в соціальному відтворенні людини.
